Для Вас, батьки!

  • Наскільки важливе запам'ятовування для вивчення математики - PISA

Запам'ятовування може бути корисним для вирішення простих задач, проте воно малоефективне як єдина стратегія вивчення математики.

Про це свідчать результати міжнародного дослідження PISA, опубліковані на сайті Українського центру оцінювання якості освіти.

Дослідники зазначають, що запам'ятовування може бути корисним або навіть необхідним у деяких ситуаціях:

  • може надати учням достатньо конкретних фактів, над якими можна розміркувати;
  • може зменшити тривожність через зведення математики до набору простих фактів, правил та процедур;
  • може допомогти розвинути швидкість оперування цифрами на початку розвитку дитини, перш ніж дитину попросять розв'язати більш складні проблеми.

Водночас, аби мати академічні успіхи, 15-річним потрібно вивчати математику більш рефлексивно, амбіційно та креативно. Тобто таким способом, який передбачає:

  • дослідження альтернативних способів пошуку рішень;
  • установлення зв'язків;
  • розуміння різних поглядів / перспектив і пошуку сенсу.

"Іншими словами, безперечно, ви можете використовувати свою пам'ять, просто використовуйте її стратегічно", - радять науковці.

Як ефективно тренувати пам'ять дитини: поради та ігри для батьків

Пам'ять - одна з найважливіших функцій людського мозку. Без неї неможливо усвідомлювати себе, набувати досвід, вчитися та розвиватися. Тому пам'ять є чи не найважливішим нашим інструментом, який необхідно розвивати та покращувати, і для цього є чимало методів та вправ, про які ми вам сьогодні розповімо.

Пам'ять дитини, на відміну від пам'яті дорослих, в основному короткочасна і мимовільна. Тобто дитина зберігає у пам'яті інформацію менший період часу, ніж дорослий, і запам'ятовує в основному мимоволі - тобто без докладання якихось зусиль і спеціального формування образу.
Мимовільна пам'ять не забезпечує "суцільного запам'ятовування" і запам'ятовування цілої низки подій. У пам'яті залишаються лише деякі найбільш емоційно забарвлені моменти. Дорослі ж запам'ятовують в основному довільно, тобто доклавши певних зусиль і намагаючись запам'ятати всю необхідну інформацію. Довготривала пам'ять у дорослих розвинена набагато краще, ніж у дітей.Вік 7-10 років - це ранній шкільний вік. Його основною ознакою є формування довільної уваги і довільної пам'яті. Для поліпшення запам'ятовування дитині як і раніше необхідна емоційно забарвлена інформація, що запам'ятовується, а також розуміння, для чого саме він запам'ятовує.
В середньому і старшому шкільному віці стиль запам'ятовування вже нагадує дорослий. Переважає довгострокова і довільна пам'ять. Дитина намагається запам'ятати інформацію цілеспрямовано. Щоб інформація з короткочасної пам'яті краще переходила в довготривалу, потрібно постійно повторювати завчене, виконувати вправи, спрямовані на розвиток пам'яті.

Як розвивати пам'ять дитини

Найголовніше - пам'ять потрібно постійно тренувати і стати тренером мозку своєї дитини або, можливо, свого власного. Розвивати і зміцнювати пам'ять дитини можна в будь-який момент часу, необов'язково це проводити у вигляді спеціального заняття. Обов'язковими умовами є наявність бажання у дитини і складова гри у тренуванні.

Постійно повторюйте вже засвоєний матеріал, пройдені уроки, вивчену інформацію і взагалі все, що передбачає запам'ятовування. Найкраще запам'ятовується інформація, яка вже частково присутня у нашому мозку. Тому якщо хочете поліпшити і розвинути пам'ять - потрібно більше вивчати напам'ять. Чим більше інформації зберігається в мозку, тим легше запам'ятовується нове.
Запитуйте у дитини, як пройшов її день, попросіть описати все детально - у що дитина гралася, що їла на обід чи сніданок, у що були одягнені учні чи вчителі у школі, яку книжку їм читали та іншу схожу інформацію.

Хорошим методом тренування пам'яті є використання різноманітних мнемотехнік, які, до того ж, допомагають краще запам'ятовувати інформацію.

Мнемотехніка "ланцюжок"

Ця техніка підходить для запам'ятовування низки слів, що допомагає при вивченні іноземної мови. Потрібно уявити кожне слово у вигляді образу, і потім подумки приєднати його до наступного слова. Важлива деталь - образи повинні бути рівними за величиною

Мнемотехніка "метод Цицерона"
 
Техніка також добре підходить для запам'ятовування слів. Кожне слово також пов'язується з певним образом, які після цього необхідно "розставити" у квартирі, кімнаті або на столі. Потім потрібно уявити звичний маршрут і просто "побачити" слова-образи. Наприклад: заходжу в квартиру - на килимку лежить апельсин, включаю світло - на вимикачі приклеєний слон і так далі. Всі образи також повинні бути різної величини.
Мнемотехніка для запам'ятовування чисел

Дуже добре допомагає запам'ятовувати номери телефонів та іншу цифрову інформацію. Кожну цифру потрібно уявити у вигляді фігурки або якогось образу. Потім з образів скласти ланцюжок, яки запам'ятовується так само, як і ланцюжок слів.

Як тренувати пам'ять вдома: корисні поради.

Для розвитку пам'яті необхідна комплексна робота, крім постійних тренувань пам'яті:забезпечте дитині повноцінне харчування. Вона повинна отримувати в достатній кількості вітаміни, особливо вітаміни групи В, жирні омега кислоти і магній. Дізнайтеся, які продукти корисні для мозку; 
забезпечте правильний режим дня. Дитина повинна мати достатню кількість годин для сну. Сон необхідний для відновлення і зняття нервової напруги, яка може викликати труднощі з запам'ятовуванням або відтворенням інформації; запишіть дитину в спортивну секцію.
 Спортивні навантаження допомагають роботі мозку; більше гуляйте. Забезпечте дитині можливість отримання достатньої кількості кисню;опануйте з дитиною дихальну гімнастику. Це допоможе йому навчитися контролювати своє тіло, зніме зайву напругу і збільшить насичення мозку киснем.
Грайтеся з дитиною в розвиваючі ігри. Гра в картки - знайди пару. Ця гра проста і добре відома, але від цього не стає менш ефективною. Переверніть малюнком вниз кілька пар однакових карток, і потім, перевертаючи попарно, знаходите однакові. Якщо перевернуті непарні картки, то вони знову перевертаються картинкою до столу. Якщо відкрита вірна пара, то вона або забирається або залишається лежати відкритою на столі.  
Намалюй з пам'яті.Спершу ви показуєте дитині картинку на кілька секунд. Після цього дитина повинна намалювати зображення з пам'яті. Картинка необов'язково повинна бути повноцінним зображенням, це може бути набір геометричних фігур так чи інакше накладених одна на одну, тобто будь-яке зображення, яке може повторити дитина. 
Гра в слова. Чудова гра для вивчення іноземної мови або для простого запам'ятовування слів. В залежності від потреби обираєте картки зі словами або зображеннями предметів чи істот, які підписані зі звороту. Дитина читає слово і називає переклад, або ж бачить зображення і називає слово. Можна поєднати і на картках зобразити і слово, і зображення - це допоможе краще запам'ятати. Гру можна зробити самостійно вдома, для цього потрібен лише принтер і набір паперу. Радимо використати фотопапір з можливістю повторного наклеювання або магнітний фотопапір, який можна закріпити на холодильнику. Експериментуйте! Створюйте ігри самостійно завдяки домашньому принтеру та набору фотопаперу. Шукайте ідеї в інтернеті або придумуйте самі, допомагайте дитині готувати домашнє завдання креативно та корисно. Це можна зробити за допомогою майндмепу, така собі карта пам'яті, яка допоможе дитині краще запам'ятати інформацію та вибудувати зв'язки. Для цього потрібен великий шматок паперу або стіна, в деяких випадках підійдуть навіть дверцята холодильника.

Все важливе (дати, відомі особистості, події, формули, правила чи закони) можна надрукувати на фотопапері (можна використати клейкий або магнітний) та розмістити все на стіні чи дверцятах холодильника. На папері також можна дописати важливу інформацію, намалювати стрілки, провести паралелі або наочно зобразити важливу інформацію.
Головне правило - будьте уважні до дитини, беріть участь у процесі і приділяйте цьому час, адже важливо часто повторювати вправи та ігри для кращого запам'ятовування.
Ще одна корисна порада - залучіть дитину до створення ігор, нехай вона обере малюнки, надрукуйте їх разом і розмістіть на папері чи в кімнаті.

Не бійтеся проявляти максимальну креативність! 


11 фраз, які не можна говорити дитині

Дитяча психіка настільки вразлива, що кожне слово може на неї вплинути. І не завжди так, як би нам того хотілося. Ми зібрали поширені фрази, які не слід говорити дитині, аби не боротися потім з фатальними наслідками.

«Якщо будеш погано поводитися, я тебе віддам...»

...Бабі Язі, Бабаю, поліції, циганам і т.д. На що тільки не йдуть батьки, щоб впоратися з примхливою дитиною, навіть вдаються до погроз. І якщо хтось із дітей над цим може посміятися, то для більшості все-таки це працює. А потім може спостерігатися поглиблення страху: темряви, пустої кімнати, простору під ліжком. Боязливі і тривожні діти можуть отримати справжню фобію. Якщо ви переживаєте за емоційне здоров'я дитини, краще знайдіть інший підхід: малюк має рости з почуттям спокою і захищеності.

«Я тебе не люблю»

Звичайно, жоден батько чи мати не скаже подібні слова при здоровому глузді. Що б не зробила дитина, не говоріть їй цього, якщо не хочете надати сильної психологічної травми. Дитина може сприймати ці слова буквально. Навіть якщо батьки вчасно схаменулися і сказали, що просто пожартували, ці страшні слова назавжди залишаться в пам'яті дитини і періодично будуть про себе нагадувати. Тому рекомендуємо ретельно добирати слова.

«Ти не вийдеш з-за столу, поки не доїси!».

Це перша фраза - спогад з дитинства, яку називають учасники «Зважених та щасливих», коли приходять на проект худнути. Ці слова чули практично всі, але ваша дитина - не повинна. Десь на підсвідомому рівні родичі ще пам'ятають, що таке голод, тому часто і загодовують дітей, а ті у підлітковому і зрілому віці часто страждають від зайвої ваги та проблем зі здоров'ям, які є наслідком ожиріння. Не варто заставляти дитину їсти, коли вона не хоче. Внаслідок цього у неї не буде сил на навчання і спорт, оскільки всі ресурси організму спрямовані на те, щоб переварити їжу.

«Роби через «не можу»

Ще одна поширена фраза, яка може завдати дітям реальну фізичну шкоду. Особливо це стосується занять спортом. Чуючи ці слова, багато хто силує організм в моменти, коли цього робити не треба. Спеціалісти рекомендують навчити дитину чути сигнали свого тіла, розрізняти дискомфорт і біль. Вони не повинні нічого робити через силу.

ПРИТЧА ПРО БАТЬКІВ ТА ДІТЕЙ

Одного разу до мудреця прийшов чоловік.

- Допоможи, будь ласка! Мені так погано! Моя дочка зовсім не розуміє мене - вона не чує моїх слів, вона не розмовляє зі мною. Навіщо їй тоді голова, вуха, язик? Вона жорстока - навіщо тоді їй серце?

Мудрець сказав:

- Коли повернешся додому - намалюй портрет своєї доньки, якою ти її бачиш, й віддай мовчки їй.

Наступного дня розгніваний чоловік знов прийшов до мудреця й закричав:

- Навіщо ти примусив мене вчинити таку дурницю? Було погано, а стало ще гірше! Донька повернула мені малюнок, сповнена гнівом.

- А що вона сказала тобі? - запитав мудрець.

- Вона вигукнула: «Навіщо ти мені це приніс? Хіба тобі недостатньо дзеркала?!»


Стаття 150. Обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини

1. Батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого на­роду, своєї Батьківщини. 

2. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. 

3. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної за­гальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

 4. Батьки зобов'язані поважати дитину. 

5. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.

 6. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. 

7. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людсь­ку гідність дитини.

Найважливішим серед батьківських прав та обов'язків є пра­во батьків на виховання дитини. Водночас здійснення цього права є і обов'язком батьків. Виховання - це тривалий процес впливу на дитину. Він передбачає як здійснення батьками ціле­спрямованих дій, спрямованих на досягнення певного резуль­тату, так і несвідомий вплив на дитину, який відбувається постійно у процесі їх спілкування.

Зміст права на виховання у законі не визначено. Адже зако­нодавство не може детально регулювати процес виховання. У коментованій статті визначається загальне коло обов'язків батьків щодо дитини. Вони мають піклуватися про здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток дитини, забезпечува­ти здобуття нею освіти тощо. Питання ж про те, як треба вико­нувати ці обов'язки, які форми і методи виховання застосову­вати, мають вирішувати самі батьки.

Виховання - це процес, який передбачає не тільки здійснення батьками певних дій, а й певну реакцію на них з бо­ку дитини. Отже, можна сказати, що обов'язку батьків, пов'яза­ному з вихованням дитини, відповідає її право одержувати від них належне виховання.

Стаття, що коментується, встановлює основні обов'язки батьків по вихованню дитини і має переважно декларативний характер. Так, її ч. 1 визначає загальні напрями виховання ди­тини у дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Однак у ній не зазначено, які методи треба застосовувати при вихо­ванні дитини. А це має велике значення, особливо за сучасних умов.

Частина 2 коментованої статті перейшла у цей Кодекс із КпШС. Вона визначає загальні напрями виховання дитини че­рез призму таких обов'язків її батьків, як турбота про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Турбота про здоров'я дитини покладається не тільки на батьків, а й на державу, яка повинна бути заінтересована у фізично загартованому потомстві. Безумовно, першочергову роль у збереженні здоров'я дитини відіграє виконання батьками їх обов'язку піклуватися про це. Але й держава має створювати усі умови для забезпечення охорони здоров'я своїх громадян.

Обов'язку батьків піклуватися про духовний розвиток дити­ни відповідає їх право на вибір за згодою дитини релігії, яку во­на бажає сповідувати. У разі недосягнення згоди з цього питан­ня і виникнення спору батьки можуть звернутися до органу опіки та піклування. Однак він не може обрати релігію для ди­тини. Проте цей орган може запропонувати батькам, які сповідують різні релігії, надати дитині якнайбільше інформації про них, а після досягнення нею такого віку, коли вона стане здатною сформувати власну думку з цього питання, надати їй можливість самостійно визначити свою релігійну прина­лежність. Так само діє цей орган й у тому разі, коли один із батьків наполягає на атеїстичному вихованні дитини.

Важливим обов'язком батьків є також забезпечення здобут­тя дитиною повної загальної середньої освіти. Це їх обов'язок як перед суспільством (у цьому дістає вияв його публічно-пра­вовий характер), так і перед дитиною. Батьки зобов'язані ство­рити дитині умови для здобуття освіти, вони не мають права перешкоджати відвідуванню нею освітнього закладу. Цей обов'язок батьки повинні здійснювати відповідно до Закону України "Про освіту".

У житті можливі ситуації, коли з певних причин батьки пе­редають своїх дітей на виховання іншим особам (бабі, діду, іншим родичам тощо). Однак це не є підставою для позбавлен­ня їх батьківських обов'язків. Вони у будь-якому разі зо­бов'язані піклуватися про своїх дітей і виконувати ці обов'язки.

Останнім часом частішають випадки експлуатації дітей батьками. У неблагополучних сім'ях має місце примушування батьками своїх дітей до жебрацтва, здирства тощо. Частина 6 статті, що коментується, вперше на законодавчому рівні вста­новлює заборону будь-яких видів експлуатації батьками своїх дітей.

Частина 7 коментованої статті закріплює заборону застосу­вання батьками до своїх дітей фізичних покарань, а також інших видів покарань, які принижують людську гідність дити­ни. Це формулювання з погляду юридичної техніки уявляється не досить точним. Річ у тім, що покарання за своєю природою, незалежно від його виду, принижує гідність людини. Тому важ­ко уявити, якими способами можна карати дитину, не прини­жуючи її гідність. Оскільки покарання є частиною виховного процесу, не можна повністю обмежувати можливості батьків карати свою дитину. Уявляється, що треба вести мову про не­припустимість застосування насильства у сім'ї, що відповідати­ме чинному законодавству, а не про заборону застосування до дитини покарань.

ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ УЧНІВ, ПЕДАГОГІВ, БАТЬКІВ В НОВІЙ УКРАЇНСЬКІЙ ШКОЛІ

1. Вступ до школи/гімназії/ліцею

Його варто почати здійснювати у рамках процедури, що поєднає:

  • незалежність заявника від суб'єктивних упередженостей керівництва закладу;
  • рейтингове місце заявника за оцінками випускного ДПА/ЗНО за попередній рівень освіти;
  • право учня/батьків на вільний вибір закладу, де вступ здійснюється на конкурсних засадах;
  • право закладу, де передбачено вступ на конкурсних засадах, бути вільними від першочергового обов'язку обслуговувати учнів/батьків за місцем проживання.

2. Підсумки освітньої діяльності

Бачиться актуальним те, щоб процедура залучення здобувачів освіти до визначення результатів навчання була на засадах добровільної участі у поєднаному ДПА/ЗНО після третього (старшого) циклу загальної середньої освіти, а формат документа про освіту для учасників ДПА/ЗНО відрізнявся від формату для не учасників ДПА/ЗНО (на підставі річних оцінок).
При цьому є важливим, щоб усі здобувачі загальної середньої освіти, окрім стандартного загального переліку прав, визначених рамковим законом «Про освіту» мали ще й додаткові, специфічні для загальної середньої освіти права на:

  • індивідуальну освітню траєкторію за роками навчання (закінчувати певний цикл або раніше, або пізніше прийнятого стандарту, а також на коротший за бажання термін навчання на профільному рівні);
  • безкоштовне навчання від 1-го до 12-го року здобуття загальної середньої освіти;
  • безкоштовні підручники та посібники, у тому числі й в електронному форматі;
  • безоплатні позаурочні навчальні консультації у стінах закладу;
  • безоплатні факультативні та гурткові заняття у стінах закладу (мінімум один факультатив/гурток на учня, за умови наявності групи у кількості не менше 10-ти осіб);
  • участь у прийнятті рішень під час загальних для закладу конференцій, що стосуються умов навчальної та позанавчальної діяльності учнів;
  • додаткові умови здобуття освіти у випадку належності до категорії осіб з особливими освітніми потребами;
  • додатковий соціальний захист у випадку належності до категорії соціально вразливих осіб, що визначається іншими законами;
  • невтручання у хід освітньої діяльності політичних партій та релігійних організацій;
  • невтручання в особисте життя учня з боку вчителів/адміністрації закладу;
  • невтручання до вибору учня щодо його вільного від занять часу;
  • неприпустимість словесних образ, лайки та підвищеного тону спілкування з боку інших учнів та педагогів на свою адресу;
  • рівні щодо всіх вимоги у ході здійснення процесу здобуття освіти;
  • дотримання педагогами щодо учня принципу презумпції невинуватості;
  • вільний вибір щодо участі у позаурочних заходах класу/закладу;
  • участь в соціальних опитуваннях та оцінюванні рівня роботи своїх вчителів та адміністрації;
  • забезпечення харчування у стінах закладу;
  • недоторканність часу учнів, перерви між уроками/парами, для продовження уроку вчителем;
  • відсторонення від ходу уроку учнів, які умисно заважають здійсненню навчального процесу;
  • вихідні та канікулярні дні згідно з календарним розкладу занять;
  • неприпустимість перевищення норми часу на виконання домашніх завдань;
  • неприпустимість підміни вчителем навчального часу на розповіді чи повчання, що не стосуються змісту роботи за навчальним планом;
  • дотримання закладом норм санітарного та температурного режиму діяльності;
  • наперед відомі умови закінчення циклу навчання за рівними для всіх здобувачів вимогами;
  • рівні для всіх здобувачів освіти умови вступу до вибраного закладу;
  • апеляцію щодо оцінок поточних атестаційних робіт.

3. Діяльність педагогів

Паралельно з учнями/ліцеїстами всі педагогічні працівники, окрім наявних загальних прав, повинні мати наступні додаткові права як специфічні для сегмента загальної середньої освіти:

  • вільний вибір форм, методів та засобів здійснення навчально-виховного процесу;
  • забезпечення умов здійснення педагогічної діяльності аналогічних для здобувачів освіти, з якими педагог працює;
  • вільний вибір форм та місця проходження професійної перепідготовки;
  • вільний вибір програми навчання учнів з урахуванням особливостей учня/класу/закладу, але у відповідності до державних освітніх стандартів;
  • участь у прийнятті колегіальних рішень прямої дії, що стосуються здійснення професійної діяльності;
  • участь у діяльності релігійних, політичних і громадських організаціях, не заборонених законодавством України, поза своїм робочим часом;
  • рівний з усіма іншими педагогічними працівниками доступ до процедури присвоєння/підтвердження вищої категорії, проходження сертифікації;
  • безумовне дотримання адміністрацією закладу нормативів наповнення класів та груп на факультативах, гуртках;
  • здійснення позабюджетних освітніх послуг населенню за угодами закладу;
  • застосування дисциплінарних заходів до порушників дисципліни навчально-виховного процесу, у тому числі до відокремлення від ходу заняття учня, який ігнорує вказівки вчителя ;
  • запрошення батьків до закладу для цільових співбесід;
  • участь у батьківських зборах, засіданнях батьківського комітету тих класів, де він працює;
  • вільний вибір участі/неучасті у запропонованих адміністрацією закладу чи органів управління освітою заходах, які не входять до його прямих посадових обов'язків;
  • не підзвітність до будь-чого, що не передбачено нормами освітнього законодавства;
  • рівний з усіма іншими педагогічними працівниками доступ до конкурсного відбору на всі вакантні педагогічні посади.

4. Діяльність здобувачів освіти (учнів)

Зрозуміло, що спочатку попри будь-що, а мають бути зафіксованими формальні обов'язки тих, хто навчається у державній системі освіти. При цьому є нагальна потреба у доповненні переліку стандартних загальних обов'язків із закону «Про освіту» наступними специфічними для загальної середньої освіти позиціями:

  • виконувати положення Статуту закладу;
  • не користуватись у ході навчання без дозволу педагога мобільними ІТ-пристроями;
  • не використовувати будь-які недозволені педагогом матеріали під час оцінювальних атестацій;
  • не проводити у закладах будь-яку позанавчальну діяльність, не узгоджену з адміністрацією, вчителем, вихователем/тьютором;
  • вчасно та об'єктивно інформувати батьків про зміст доручень, отриманих від педагогів;
  • не палити (у тому числі електронні сигарети), не вживати спиртні напої та наркотичні речовини у закладі та визначеній в уставі закладу прилеглій території;
  • не псувати обладнання, приміщення та будівлю закладу;
  • не поширювати серед учнів закладу заборонені небезпечні речовини, тютюнові вироби, спиртні напої та наркотичні речовини;
  • виконувати призначені санкції за порушення норм академічної доброчесності.

5. Батьківське партнерство

Батькам (законним представникам) здобувачів загальної середньої освіти, окрім переліку прав, визначених у рамковому законі «Про освіту» варто надати ще й такі специфічні для загальної середньої освіти, права:

  • долучатись до здійснення навчально-виховної роботи у закладі за бажання та згоди адміністрації/педагога;
  • брати участь у прийнятті рішень щодо розвитку закладу, зміни його статусу, визначенні змісту діяльності, використанні бюджетних та позабюджетних коштів за обопільного узгодження з власником/засновником чи адміністрацією закладу;
  • надавати матеріальну допомогу закладу та ініціювати укладання угод про спільну діяльність;
  • створення батьківських організацій із супроводу навчання своїх дітей у кожному закладі системи загальної середньої освіти;
  • регулярне інформування про стан навчальних справ кожної дитини закладу у визначений Статутом закладу спосіб;
  • визначену Статутом закладу періодичність подання інформації про використання коштів;
  • оформлення передачі батьківських коштів закладу за угодою про їх цільове використання у відповідності до форми, зафіксованої у Статуті закладу.

Щодо запобігання спробам зловживання правами

1. Учні

З метою підсилення загальних вимог принципу академічної доброчесності варто нормативно впровадити також наступні додаткові, що є специфічними для загальної середньої освіти, засоби впливу щодо учнів:

  • вилучення ІТ-пристроїв з поверненням їх батькам учнів-порушників;
  • анулювання атестаційної роботи за спробу списування;
  • відшкодування батьками/законними представниками особи учня-порушника завданої матеріальної шкоди;
  • складання протоколу про адміністративне порушення спільно з працівниками поліції за викликом адміністрації закладу;
  • відсторонення (тимчасове) від занять у залежності до класифікатора порушень і санкцій, прописаних у Статуті закладу;
  • обговорення проблемної поведінки учня-порушника на засіданнях громадських рад закладу на предмет відрахування з даного закладу;
  • відрахування з закладу у разі повторного порушення.

3. Санкції за порушення обов'язків

     До батьків (законних представників) здобувачів освіти

Покласти на батьків наступні специфічні для загальної середньої освіти, засоби впливу:

  • складання протоколу про адміністративні порушення з приводу неналежного виконання батьківських обов'язків;
  • запити від громадських рад до батьків, які ухиляються від виконання батьківських обов'язків чи ігнорують підписані угоди з закладом на адресу органів місцевого самоврядування.

 

ПРО ПІДЛІТКОВИЙ ВІК

Всі ми напевно чули, що підлітковий вік - один з найскладніших етапів життя людини. Як правило, говорячи про це, ми маємо на увазі психологічні складнощі дорослішання. Але не слід забувати про те, що пубертатний період нелегко проходить і для організму дитини. Перехід від дитинства до юності супроводжується гормональним вибухом і прискореними темпами росту і розвитку.

Перехідний вік, а точніше, час прискореного фізичного розвитку у хлопчиків і дівчаток майже однаковий, починається з 11-12 років і триває до 17-18 років. До 12 років в організмі підлітків починається ендокринний сплеск. Відбувається вироблення статевих гормонів, підвищується рівень тироксину, виробленого щитовидною залозою, а так само інсуліну, що виробляється підшлунковою залозою. У підлітків збільшуються всі частини тіла, причому, темпи їх зростання не однакові.

Чому підлітки такі вибухові та емоційні?

Активне зростання і скачки рівня гормонів в крові іноді роблять з підлітків абсолютно некерованих грубіянів. Насправді вплинути на свою поведінку вони можуть лише частково, тому дорослі повинні зайняти вичікувальну тактику і не намагатися переламати сина чи дочку. В іншому випадку дуже легко довести дитину до біполярного розладу або депресії.

Що робити з вуграми?

Одна з найпоширеніших підліткових проблем зі здоров'ям - це вугрі, причому не тільки на обличчі, а й на спині і животі. Вугрі доставляють не тільки фізичний (запалюються і елементарно болять), але і моральний дискомфорт. Саме тому більшість підлітків та їх батьків запитують, як від них позбавитися. На жаль, це непросто: необхідно докласти комплексні зусилля - скорегувати харчування, відправитися на чистку обличчя і косметологічні процедури, використовувати правильні засоби по догляду за шкірою. Молодим дівчатам при вираженій вугрової висипки нерідко призначають оральні контрацептиви. Після нормалізації гормонального фону стан шкіри помітно поліпшується.

Чому у підлітків часто болить серце?

Це обумовлено тим, що в період статевого дозрівання маса серця збільшується в два рази, а обсяг - в 2,4. Це створює підвищене навантаження і може призводити до дискомфорту і навіть больовим відчуттям, особливо під час занять спортом. Однак це не означає, що потрібно відмовитися від фізичної активності - головне, обговорити з доктором допустиме навантаження.

Чому вони втрачають свідомість?

Причиною непритомності підлітків найчастіше є судинні кризи. У цей час дитина може різко збліднути, покритися потом і навіть знепритомніти. Деякі підлітки скаржаться на неприємні відчуття в животі або в області серця, нудоту і запаморочення. Це обумовлено нестійкою регуляцією механізмів ендокринної та нервової систем. З віком судинні реакції нормалізуються, а поки потрібно допомагати дитині пережити цю ситуацію, зробивши все для його душевного комфорту.

Зараз, напевно, неможливо знайти повністю здорового підлітка: кого не візьми, у нього будуть проблеми або з психічним, або з фізичним здоров'ям. Нехай навіть незначні - але будуть. Але в силах батьків звести ці проблеми до мінімуму. Багато проблем з психічним здоров'ям можна запобігти, як і формування шкідливих звичок, якщо надавати підлітку достатньо уваги - незважаючи на його демонстративну тягу до самостійності, він потребує ненав'язливої підтримки батьків.

ТРИ ОСНОВНІ СКЛАДНОСТІ ПІДЛІТКОВОГО ВІКУ

Складності підліткового віку є серйозною педагогічною проблемою. Їх перша об'єктивна основа - у значній різниці між вимогами суспільства до дітей і дорослих, різниці в їх обов'язках і правах. Відомо, що "доросле" життя складніше, ніж життя дітей, і далеко не всі дорослі люди можуть підтримувати гармонійні відносини з оточуючими. Підліткам же доводиться у відносно короткий період опанувати цю сферу у всій її складності.

Ускладнення соціального буття підлітків проходить у період швидкої фізіологічної перебудови організму. Зміни активності ендокринної системи призводять до виражених коливань вегетативних функцій (пітливість, почервоніння, блідість, похудіння, ожиріння і т. д.).Підлітки стають емоційно нестійкими, вразливими. При несприятливих обставинах такого роду реакції легко фіксують і навіть набувають патологічної форми.

Таким чином, другою об'єктивною основою складності підліткового віку є виключно швидкий темп змін, які відбуваються в цей період: у фізичному і психічному стані підлітка, у характері реакції на зовнішні подразнення і т. п. Можна сказати, що підлітки і дорослі живуть у різному масштабі часу, а звідси виникають відмінності в оцінках одних і тих самих подій, явищ. Дійсно, з підлітком починають відбуватися зміни, зміст, а головне, необхідність яких для нього не завжди зрозумілі. Підлітки стають дуже чутливими до зауважень щодо їх зовнішності. Слід підкреслити значення великих відмінностей в індивідуальних темпах розвитку підлітків: відмінності в ступені зрілості між учнями одного класу можуть досягати 3-4 років.

Третьою об'єктивною основою складності підліткового віку є накопичення до цього віку дефектів виховання, які раніше виразно не проявлялися внаслідок недостатньої самостійності дитини і відносно неширокої сфери її діяльності та спілкування. Адже багато з того, що робить дитина, вона робить за бажанням дорослих; система внутрішніх побажань формується в ній поступово. Підліток ж все в більшій мірі повинен діяти, виходячи із своїх внутрішніх побажань, а діяльність його оцінюється навколишніми суворіше, ніж діяльність дитини.Цей період - час фізіологічної кризи. Звідси нетерпимість, упертість, непослух. Щось сталося! Не можна залишати дітей самих, хоча й вони хочуть бути незалежними, відкидають авторитети, не вірять досвіду інших, а лише своєму власному. Виникають складні стосунки з батьками, кажуть, що їм нічого не потрібно, а насправді потребують багато.

Вони не стали ще дорослими, але вже й не діти. До них треба мати велике терпіння, ставитися з делікатністю, бути розважливим, треба заспокоювати їх, не принижувати!

Юнак у цей час іде в життя, хоче бути самостійним, йому властива раптова зміна поведінки - втікає від молодших і старших і залишається з тим, хто його розуміє. Він часто помиляється і нічого не може пояснити. А дівчинка хоче, щоб на неї звернули увагу. Діти у цей період відчувають себе приниженими, зайвими. Треба мати велике і любляче серце, щоб допомогти їм знайти рівновагу, бо в той час вони різні: одні - сумні, замкнені, перестають вчитися, а інші - навпаки, всюди перші. Такі діти не знають, що з ними діється, тому не можна калічити душу такої дитини, не можна її карати, бо покарання ще більше шкодить. Треба увійти в довір'я і стати їй приятелем.

Дівчинка дуже хоче бути гарною, привабливою, і коли на неї не звертають уваги, це трагедія, а хлопчик, коли його ігнорувати, стає агресивним або дуже замкненим. Дівчатка швидше проходять цей період і стають ніби на 2 роки старшими від хлопчиків.

Для дітей цього віку важливі ідеали, приятелі, авторитети, але нема витривалості. Тому їм потрібно пропонувати нові речі. А їхню працю треба визнати, похвалити. Важливо знати динаміку життя, щоб поміж тієї бурі організму вміти врівноважити сили, енергію, щоб допровадити їх до зрілості... Їм весь час потрібно ставити запитання до тем, вчити аналізувати, а до висновку вони мають доходити самі. Доцільно у цей час займатися спортом, щоб вихлюпнути енергію, засвоїти нові правила гри.

ПІДЛІТОК - ШКОЛЯР: СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ

При всій важливості спілкування із ровесниками, вчителями та батьками все ж основу соціальної ситуації розвитку сучасного підлітка складає та проста і очевидна обставина, що він - школяр. Головна суспільна вимога до підлітка - заволодіти певною сумою знань, умінь та навичок, без якої неможлива його подальша участь в житті суспільства. Спад успішності, який часто спостерігається в середніх класах школи може бути породженими різними причинами: від незначних прогалин у знаннях, викликаних пропуском занять, чи зниження працездатності, пов'язаної з перебудовою організму. У підлітковому віці не можна, "витягуючи" успішність, вирішити всі інші особисті проблеми підлітка, а можна зробити тільки навпаки. Найбільш масовою причиною поганого засвоєння знань у середніх класах школи є відсутність адекватної мотивації навчання, чи просто, небажання вчитися. Якщо немає бажання вчитися, ніяка допомога, ніякі додаткові заняття не принесуть користі. Однак створення адекватної мотивації навчання у підлітків, особливо тоді, коли підліток вже загубив інтерес до навчання, - дуже важка справа, яка потребує тонкої психологічної інструментовки, індивідуального підходу до кожного підлітка. Важлива проблема, пов'язана із сферою навчання сучасних підлітків, стоїть у повному ігноруванні пізнавальної мотивації. Чи потрібно говорити про те велике значення, яке має розвиток пізнавальної мотивації не тільки для формування повноцінної навчальної та пізнавальної діяльності, але й для становлення всієї особистості людини. Разом з тим для сучасної ситуації характерне зміщення акцентів з пізнавальної діяльності (успішності, оцінки і т.д.). Внаслідок цього відбувається нерозвинутість інтересу до самого процесу пізнання, надзвичайно важливого для продуктивного розвитку особистості.Учитель та батьки учнів - дві сторони, що разом відповідають за виховання дитини перед суспільством. Ось чому учитель зобов'язаний активно шукати педагогічних контактів із батьками учнів. Контакти вчителя з батьками учнів повинні носити постійний характер та диктуватися не випадковими мотивами або бажанням змусити батьків «вжити заходів», а прагненням вчителя побільше дізнатися про дитину, порадитися про його навчання та виховання, навіть порадіти з батьками його успіхам та перспективам.

6 причин, чому життя підлітка стресовіше за ваше

У нашому суспільстві полюбляють ідеалізувати дитинство та підлітковий вік, нарікаючи на те, що лише доросле життя сповнене справжніх турбот, реальних проблем, стресу та переживань. Але дуже часто це зовсім не так.

Недосипання - реальна проблема

«Відправляти дітей до школи о 7 ранку - це те саме, що відправляти вас нас роботу о 4 ранку», - каже Вільям Демент, професор психіатрії і поведінкових наук Стенфордського університету. Згідно з дослідженням, яке провели у медичній школі університету Браун, учні 9 і 10 класів потребують 9 годин сну щодня, щоби підтримувати оптимальну когнітивну спроможність. Та з опитаних 3 тисяч учнів, підлітки в середньому сплять лише 7.5 годин напередодні шкільного дня. Недосипання є більшою проблемою серед хлопців порівняно з дівчатами. Якщо ж підлітки не отримують ті самі 9 годин сну, їхній організм починає працювати проти них самих.

Відправляти дітей до школи о 7 ранку - це те саме, що відправляти вас нас роботу о 4 ранку.

Дослідження показують, що у підлітковому віці біологічні ритми відстають на дві години, порівняно з середнім показником дорослої людини, перетворюючи тінейджерів на нічних сов, яким складно прокидатися рано вранці. Отже, ранній початок уроків спричиняє недосипання, яке слідом може спричинити відставання, проблеми з пам'яттю, зміни настрою та проблемну поведінку.

Гормони, тривожність і депресія - у розквіті

Не заперечуватиму, що підліткові гормони разом із тими сильними емоціями, що вони провокують, можуть спричиняти чимало клопоту дорослим. Та уявіть лише, як воно - носити в собі цей вир відчуттів 24/7. Це надзвичайно виснажує. І не гормонами єдиними: раптове зростання, місячні, акне та ламання голосу підсилюють відчуття повної відсутності контролю над собою, що тільки посилює тривожність і депресію у підлітковому віці.

Зовнішній тиск на додачу до бурхливих гормонів завдають чималого клопоту середньостатистичним підліткам.

Проект Національного інституту здоров'я засвідчив, що кількість серйозних нападів депресії в американських тінейджерів зросла з 8.7% у 2005 році до 11.3% у 2014 році. Дослідження також показує, що ризик депресії зростає під час переходу від дитячого до підліткового віку. Дівчата є більш вразливою у цьому випадку категорією: кількість випадків депресії серед них зросла з 13.1% до 17.3% протягом десяти років з 2004 до 2014. Чому ж рівень схильності підлітків до депресії зростає і чому найбільше потерпають саме дівчата? Тут науковці не мають певної відповіді. Та вони виявили, що рівень кібер-булінґу зріс також саме серед дівчат. А також, що дівчата значно інтенсивніше користуються текстовими додатками для спілкування, що пов'язують із імовірністю депресивних настроїв. Отже, зовнішній тиск на додачу до бурхливих гормонів завдають чималого клопоту середньостатистичним підліткам.

Дівчата значно інтенсивніше користуються текстовими додатками для спілкування, що пов'язують із імовірністю депресивних настроїв.

Життя підлітків не належить їм самим

У школі більшість речей вирішують замість учнів: які предмети вчити, що вдягати та за яким розкладом жити. Брак контролю над такими речами спричиняє стрес. Дорослі ж більш автономні та мають змогу робити, що заманеться, та якщо підліток спробує вчинити так само, його чи її поведінку охрестять бунтом. У звіті, опублікованому Journal of Psychoeducational Assessment, автори показують, що учні працюють відданіше та отримують більше задоволення від навчання, якщо керуються власним перфекціонізмом. Іншими словами, коли підлітки самі ставлять собі цілі та вибудовують сподівання, тобто і власне майбутнє, вони зазвичай щасливіші та більш умотивовані.

Ви маєте одного шефа чи шефиню, а звичайний підліток має ...?

Уявіть собі шістьох босів, кожен з яких має більше чи менше влади над вашим щоденним життям зараз і подальшим майбутнім. Кожен із них також має різні очікування, методи роботи, рівень компетентності й емоційного інтелекту. І якщо один із них незадоволений, ваша подальша кар'єра опиняється під загрозою. Підліткам, зазвичай, доводиться мати справу з шістьма різними вчителями, які по суті є їхніми «шефами» - не кажучи вже про батьків або опікунів. Якщо доросла людина має поганого шефа чи шефиню, то має можливість піти на іншу роботу. Пересічний підліток - ні. Погіршує ситуацію і те, що, як переконують торішні дослідження, стрес серед вчителів може провокувати стрес в учнів. Після вимірювання рівня кортизолу, так званого гормону стресу, в учнів початкової школи, дослідники виявили, що він значно підвищується, коли їм викладають учителі з синдромом «професійного вигорання».

Якщо доросла людина має поганого шефа чи шефиню, то має можливість піти на іншу роботу.
Пересічний підліток - ні.

Інше дослідження, розвідка Гелапа 2016 року, показало, що 46% учителів в Америці звітують про високий щоденний рівень стресу. Тож проблема може бути значно серйознішою, ніж здається. Тим більше, що, коли вчителі потерпають від стресу, учні мають гірші показники рівня соціальної адаптації та успішності. Це, звісно, не означає, що всі вчителі наших дітей - жахливі люди зі стресом. Це просто нагадування про те, що будь-який учитель - чи будь-яка інша доросла людина - може викликати у підлітка відчай.

Виділятися, але не відрізнятися - справжня дилема

Боротьба за ідентичність є важкою. Підліткам подобається бути особливими, але водночас не відрізнятися від інших. Через це вони часто зіштовхуються із тиском з боку однолітків, батьків і суспільства, чиє визнання вимагає від підлітків певної поведінки. Дослідження факультету психології Ілінойського університету, де взяли участь майже 500 підлітків, виявило, що соціальний тиск провокує депресію. Вчителі також відзначили, що такий тиск негативно позначається на успішності та загальному емоційному самопочутті учнів. Ба більше, у тих випадках, коли підлітки не могли пристосуватися до зовнішніх подразників, вони зациклювалися на цьому факті, що тільки погіршувало ситуацію та збільшувало схильність до депресії.

Дівчата вразливіші до соціальних невдач ніж хлопці, оскільки приділяють більше уваги міжособистісним зв'язкам і, відтак, чутливіші до соціального тиску з боку однолітків і власної негативної самооцінки.

Від смерті друга внаслідок бійки до відчуття виключення коли тебе не запрошують на вечірку - з-поміж прикладів стресових ситуацій, перерахованих дослідниками, було все, що може підірвати соціальну захищеність та ідентичність. Зазвичай, дівчата вразливіші до соціальних невдач ніж хлопці, оскільки приділяють більше уваги міжособистісним зв'язкам і, відтак, чутливіші до соціального тиску з боку однолітків і власної негативної самооцінки.

Непевне кар'єрне майбутнє

Ті з нас, хто зростали без інтернету, мали відносно безтурботні підліткові роки. Нас не так часто напосідали думки про майбутнє безробіття і безвихідне фінансове становище: який би фах ми не здобули, нам неодмінно вдасться знайти роботу та збудувати кар'єру у майбутньому.

Глобальні економічні зсуви, автоматизація виробництва, глобалізація та ринок праці, що стає дедалі більш жорстким і конкурентним, - усі ці фактори сприяють високій тривожності нинішніх молодих людей.

Боюся, що сучасні підлітки перебувають у геть іншій ситуації. Глобальні економічні зсуви, автоматизація виробництва, глобалізація та ринок праці, що стає дедалі більш жорстким і конкурентним, - усі ці фактори сприяють високій тривожності нинішніх молодих людей. Через стрімкий розвиток штучного інтелекту, вони одного дня неодмінно опиняться у кризовій ситуації, яка незворотно сколихне світову економіку та ринок праці. Насправді, підліткам уже стає дедалі складніше передбачити свій кар'єрний шлях. Кейті Девідсон пише у своїй книжці «Тепер ви зрозумієте: Як наука про мозок і уважність змінить те, як ми живемо, працюємо та вчимося» (Now You See It: How the Brain Science of Attention Will Transform the Way We Live, Work and Learn, 2011), що 65% учнів початкової школи працюватимуть на роботах, які сьогодні ще не існують. Ця ідея безумовно є дещо захопливою, та ускладнює спроби спланувати власне майбутнє, що може бути доволі страхітливим відчуттям.


 ПОРАДИ
 БАТЬКАМ  ПІДЛІТКІВ

1. У підлітковому віці діти починають оцінювати життя своїх батьків. Підлітки, особливо дівчатка, обговорюють поведінку, вчинки, зовнішній вигляд мам і тат, вчителів, знайомих. І постійно порівнюють. У якийсь момент результат цього зіставлення позначиться на ваших відносинах з сином або дочкою. Він може бути для вас як приємним, так і неприємним. Так що, якщо не хочете вдарити в бруд обличчям, починайте готуватися до цієї оцінки, як можна раніше.

2. Головне у ваших взаєминах з дитиною - взаєморозуміння. Щоб встановити його, ви повинні проявляти ініціативу і не таїти образ. Не слід як іти на поводу миттєвих бажань дитини, так і завжди опиратися їм. Але якщо ви не можете або не вважаєте потрібним виконати бажання сина або дочки, потрібно пояснити, чому. І взагалі, розмовляйте більше зі своїми дітьми, розповідайте про свою роботу, обговорюйте з ними їхні справи, іграшкові або навчальні, знайте їх інтереси і турботи, друзів і вчителів. Діти повинні відчувати, що ви їх любите, що в будь-якій ситуації вони можуть розраховувати на вашу пораду і допомогу і не боятися глузування або зневаги.
Підтримуйте впевненість дітей в собі, в своїх силах, в тому, що навіть при певних недоліках (які є у кожного) у них є свої незаперечні переваги. Стратегія батьків - сформувати у дитини позицію впевненості: «все залежить від мене, в мені причина невдач або успіхів. Я можу домогтися багато чого і все змінити, якщо зміню себе».
У виховному процесі неприпустима конфронтація, боротьба вихователя з вихованцем, протиставлення сил і позицій. Тільки співпраця, терпіння і зацікавлена участь вихователя в долі вихованця дають позитивні результати.
3. Дивуйте - запам'ятається! Той, хто робить несподіване і сильне враження, стає цікавим і авторитетним. Що приваблює дитину в дорослому? Сила - але не насильство. Знання - згадайте, наприклад, одвічні «чому?» у малят. На яку їх частку ви зуміли зрозуміло і повно відповісти? Розум - саме в підлітковому віці з'являється можливість його оцінити. Уміння - тато вміє кататися на лижах, лагодити телевізор, водити машину... А мама малює, готує смачні пиріжки, розповідає казки... Зовнішній вигляд - його більшою мірою цінують дівчатка. Життя батьків, їх звички, погляди мають набагато більший вплив на дитину, ніж довгі повчальні бесіди. Важливе значення для підлітків мають і ваші доходи. Якщо ви в цій області конкурентоздатні, заздалегідь подумайте, що ви можете покласти на іншу чашу ваг, коли ваша дитина підросла поставить вас перед цією проблемою.
4. Ви хочете, щоб ваша дитина була міцною і здоровою? Тоді навчіться самі і навчіть його основам знань про свій організм, про способи збереження і зміцнення здоров'я. Це зовсім не означає, що ви повинні освоїти арсенал лікаря і призначення різних ліків. Ліки - це лише «швидка допомога» в тих випадках, коли організм не справляється сам. Ще Тіссо стверджував: «Рух може за своєю дією замінити всі ліки, але всі лікувальні засоби світу не в змозі замінити дію руху». Головне - навчити організм справлятися з навантаженнями, насамперед фізичними, тому що воно тренує не тільки м'язи, але і всі життєво важливі системи. Це праця чимала і регулярна, але і вона дає людині «почуття м'язової радості», як назвав це відчуття майже сто років тому великий лікар і педагог П.Ф. Лесгафт. Звичайно, фізичні і будь-які інші навантаження повинні відповідати віковим можливостям дитини.
До речі, тільки фізичні вправи, у тому числі і на уроках фізкультури, можуть пом'якшити шкоду від багатогодинного сидіння за партою. Так що не поспішайте звільняти дитини від фізкультури. Це не принесе йому навіть тимчасового полегшення у напруженому шкільному житті. Навіть якщо у нього є хронічне захворювання (і тим більше!), йому необхідно займатися фізкультурою, тільки за спеціальною програмою.
І абсолютно необхідно, щоб дитина розуміла: щастя без здоров'я не буває.
5. Скільки часу в тиждень ви проводите зі своїми дітьми? За даними соціологічних опитувань, більшість дорослих в середньому присвячують дітям не більше 1,5 години в тиждень! І як сюди втиснути розмови по душах, походи в театр і на природу, читання книг і інші спільні справи? Звичайно, це не вина, а біда більшості батьків, які змушені проводити на роботі весь день, щоб наповнити бюджет сім'ї. Але діти не повинні бути надані самі собі. Добре, якщо є бабусі і дідусі, здатні взяти на себе частину проблем виховання. А якщо їх немає? Обов'язково подумайте, чим буде займатися ваша дитина в години, вільні від навчання і приготування уроків. Спортивні секції (не забудьте самі поспілкуватися з тренером) не просто займуть час, а допоможуть зміцнити здоров'я і розвинуть рухові навички та вміння. У будинку дитячої творчості можна навчитися шити, будувати літаки, писати вірші. Нехай у дитини буде свобода вибору заняття, але він повинен твердо знати: часу на неробство й нудьгу у нього немає.
6. Бережіть здоров'я дитини і своє, навчитеся разом з ним займатися спортом, виїжджати на відпочинок, ходити в походи. Який захват відчуває дитина від звичайної сосиски, засмаженої на багатті, від шматочки чорного хліба, який знайшовся в пакеті після повернення з лісу, де ви разом збирали гриби. А день, проведений у гаражі разом з батьком за ремонтом автомобіля, здасться хлопчиськові святом більш важливим, ніж катання в парку на самому «крутому» атракціоні. Тільки не пропустіть момент, поки це дитині цікаво.
Те ж саме стосується і звички до домашніх справ. Маленькому цікаво самому мити посуд, чистити картоплю, пекти з мамою пиріг. І це теж можливість розмовляти, розповідати, слухати. Пропустили цей момент - «вберегли дитину, щоб не бруднив руки, всі - помічника позбулися назавжди.
7. Бажання дорослих уникнути розмов з дітьми на деякі теми привчає їх до думки, що ці теми заборонені. Ухильна або спотворена інформація викликає у дітей необґрунтовану тривогу. І в той же час не треба давати дітям ту інформацію, яку вони не запитують, з якої поки не можуть впоратися емоційно, яку не готові осмислити. Кращий варіант - дати прості і прямі відповіді на запитання дітей. Так що і самим батькам треба всебічно розвиватися не тільки в області своєї спеціальності, але і в області політики, мистецтва, загальної культури, щоб бути для дітей прикладом моральності, носієм людських чеснот і цінностей.
8. Не оберігайте підлітків надмірно від сімейних проблем, як психологічних (навіть якщо сталося нещастя, чия-то хвороба або відхід з життя, - це загартовує душу і робить її більш чутливою), так і матеріальних (це вчить знаходити вихід). Підліткові необхідні позитивні і негативні емоції. Для успішного розвитку дитини корисно зрідка відмовляти йому в чому-небудь, обмежувати його бажання, тим самим готуючи до подолання подібних ситуацій в майбутньому. Саме вміння справлятися з неприємностями допомагає підліткові сформуватися як особистості. Роль дорослої людини полягає насамперед у тому, щоб допомогти дитині стати дорослим, тобто навчити його протистояти дійсності, а не тікати від неї. Відгороджуючи дитини від реального світу, нехай навіть з найкращими намірами, батьки позбавляють його можливості придбати життєвий досвід, знайти свій шлях.
Ніколи не брешіть дитині, навіть якщо це продиктовано кращими переконаннями і турботою про його спокій і благополуччя. Діти якимось невідомим чином відчувають брехня в будь-якій формі. А того, хто обдурив раз-інший, довіри чекати вже не доводиться.
9. Якщо ви вже встигли наробити помилок у вихованні, вам буде важче, ніж на початку шляху. Але якщо у свого вихованця ви виявите хоч крапельку хорошого і будете потім спиратися на це гарне в процесі виховання, то отримаєте ключ до його душі і досягнете хороших результатів.
Такі прості і місткі поради вихователям можна зустріти в старовинних педагогічних посібниках. Мудрі педагоги наполегливо шукають навіть в погано вихованій людині ті позитивні якості, спираючись на які можна домогтися стійких успіхів у формуванні всіх інших.
10. Якщо ви зрозуміли, що були не праві, нехтували думкою сина або дочки в будь-яких важливих для них питаннях, не бійтеся зізнатися в цьому спочатку собі, а потім і дитині. І постарайтеся не повторювати цю помилку знову. Довіру легко втратити, а відновлювати її довго і важко.

Прагнення до самостійності, небажання проводити разом увесь вільний час, зростаючий авторитет однолітків, бунт проти всього... Вам це знайомо? Дитина, яка раніше ловила кожне ваше слово, тепер не цінує порад? І закриває вуха, не бажаючи розмовляти? Лише 19 хвилин на день батьки витрачають на спілкування зі своїми дітьми-підлітками! Що сталося та як налагодити стосунки? Насамперед змінюватися доведеться вам, батькам. Читайте в матеріалі дієві поради, що допоможуть покращити стосунки з дітьми. 

Не читайте лекції

Якщо ви перші 60 секунд розмови витратили на читання нотацій «А ось я у твоєму віці», то можете не продовжувати далі. Увага дитини відключиться через одну хвилину.

Не звинувачуйте

Не починайте розмову з обвинувачення. Замість «Ти знову не зробив уроки!» скажіть «Мене засмучує, що ти відсуваєш навчання на останнє місце».

Говоріть між іншим

Важко очікувати відвертості від 15-річної дочки, коли ви не спускаєте з неї погляду. Краще попросіть її допомогти приготувати вечерю і розмовляйте, нарізаючи овочі. Говоріть, ніби відсторонено, як під час прогулянки або коли ведете машину. Нікому не подобається, коли у нього намагаються щось випитати, а саме так сприймає підліток питання «в лоб». Фраза «Сядь, я хочу з тобою поговорити» одразу викликає настороженість.

Освоюйте нові технології

Ні для кого не секрет, що написати часто простіше, ніж сказати. Спробуйте надіслати пару жартівливих повідомлень у чат, а потім запитайте, як справи у школі. Побачите, що розповідь буде більш розгорнутою, ніж при вербальному спілкуванні.

Поділяйте інтереси

Їхні книги, музика, стиль одягу, види спорту. Все це може здатися вам незвичним і дивним. Однак якщо ви хоча б спробуєте побільше дізнатися про захоплення дитини і покажете свою обізнаність, то заслужите повагу.

Не бійтеся перехвалити

Часто батьки вважають, що похвала потрібна тільки за відмінні оцінки. Однак підлітки потребують схвалення у всіх своїх справах. Син грає в комп'ютерні ігри в мережі або займається історичною реконструкцією? Цікавтеся успіхами та хваліть. Звичайно, бажано спочатку освоїти термінологію, якщо захоплення досить незвичне.

Ніколи не кажіть «ніколи»

Уникайте категоричних слів «завжди» та «ніколи». Звинуваченням «Ти ніколи мені нічого не кажеш» ви відкидаєте саму спробу розмови. А стверджуючи «Я завжди знаю, що для тебе краще», ви просто лукавите.

Крик - це не аргумент

Не думайте, що ваші аргументи, сказані підвищеним тоном, стануть вагомішими. Підліток сприйме це як ваш зрив та свою правоту: «Якщо мама кричить, значить, більше їй нічого не залишається». Повірте, сказане спокійним голосом «Я переживала за тебе» набагато зрозуміліше за крик «Я дві години не могла тобі додзвонитися!».

«- Як справи? - Нормально»

Пряме запитання - коротка, але не інформативна відповідь. Замість цього кажіть про те, що цікавить вас обох, слухайте відповіді, активно беріть участь у розмові, уточнюйте і перепитуйте. Побачивши вашу небайдужість, дитина сама перейде на теми, які її хвилюють.

Ніякої паніки

Не робіть поспішних висновків. Якщо ваш син каже, що зустрічається з кимось, то це ще не означає, що ви скоро станете дідусем. Якщо дочка каже, що хоче стати схожою на популярну співачку, то це не значить, що вона мріє про пластичні операції. У першому випадку може матися на увазі дозвіл продовжити час прогулянок, у другому - прохання записати на уроки гітари. Уточнюйте, що підліток мав на увазі.

Як би вам не було важко, не залишайте дитину у цьому складному періоді. Допоможіть та підтримайте!

ПОБАЖАННЯ БАТЬКАМ

Памятайте, що дитина - це дзеркало життя своїх батьків. Як у краплі води відбивається сонце, так і в дітях відображається духовне багатство мами й тата. Робіть усе, щоб дитинство й майбутнє ваших дітей було прекрасним. 


РЕКОМЕНДАЦІЇ ПЕДАГОГАМ ТА БАТЬКАМ П'ЯТИКЛАСНИКІВ В ПЕРІОД АДАПТАЦІЇ ДО НОВИХ УМОВ НАВЧАННЯ

Рекомендації педагогам та батькам п'ятикласників в період адаптації до нових умов навчання

Основні проблеми, що виникають в період адаптації

до умов навчання в середній школі

Практично кожний учитель скаже, що початок п'ятого класу - складний період, і не тільки для дитини, але і для вчителів, батьків. Проблем багато, і вони не обмежуються рамками навчального процесу.

В більшості випадків самі п'ятикласники засвідчують, що в школі стало складніше, тому що:


• різні учителі - предметники (їх потрібно запам'ятати, звикнути до вимог кожного);

• незвичний розклад, змінений розпорядок дня;

• багато нових кабінетів, важко одразу зорієнтуватись де проходить урок (або взагалі треба переходити в іншу споруду);

• часто з'являються нові діти в класі (або сама дитина переходить в інший клас);

• новий класний керівник;

• в средній школі п'ятикласники - самі найменші, хоча в початковій вважались великими;

• проблеми із старшокласниками (наприклад, в їдальні чи в туалетній кімнаті).

Успіх адаптації молодшого школяра залежить не тільки від інтелектуальної готовності, але і від того, на скільки добре він уміє налагоджувати стосунки та спілкуватися з учнями та педагогами, дотримуватись шкільних правил, орієнтуватись в нових ситуаціях.

Серед труднощів шкільної адаптації п'ятикласників найчастіше зазначають:

• виріс загальний темп роботи: діти, які не навчились швидко писати, не встигають конспектувати;

• виріс обсяг работи, як на уроці, так і вдома;

• нові, незвичні вимоги до ведення зошитів та оформлення рабіт;

• виникла необхідність самостійно знаходити додаткову інформацію та працювати з нею.

Психологи зазначають, ситуація адаптації викликає у багатьох п'ятикласників підвищену тривожність, як шкільну, так і особистісну, а інколи призводить до виникнення страхів.

Наприклад, посилюється страх не відповідати очікуванням оточуючих, який у цьому віці сильніший, ніж страх самовираження. Для дитини молодшого шкільного віку надзвичайно важлива думка інших людей про неї та її вчинки, особливо думка однокласників та вчителів. Постійний страх не відповідати очікуванням оточуючих приводить до того, що і здібна дитина не може одразу проявити свої можливості.

Труднощі та страхи у стосунках з учителями мають від третини до половини всьго числа п'ятикласників. В свою чергу, батьки, які змушують дітей працювати на «оцінку», все більше провокують шкільні страхи, пов'язані у дітей з невпевненістю в своїх силах, тривогою з приводу негативних оцінок чи їх очікуванням. Це складає особливу проблему в період адаптації п'ятикласників до шкільного життя, коли прагнення дитини добре виконувати всі пред'явлені школою вимоги, показати себе з кращого боку, спонукають її проявляти високу активність. Серйозною проблемою для п'ятикласника є і зміна класного керівника. Адже, при переході з молодшої в средню школу діти особливо потребують формування адекватних відносин з педагогами.

Прийняття класних та шкільних соціальних та етичних норм, формування уміння виконувати їх, відбувається у дітей також з допомогою класного керівника. У деяких дітей з'являються складнощі в организації шкільного життя, нерідко діти просто недостатньо проінформовані: не знають вимог учителів, не дуже добре орієнтуються в приміщенні школи. В такому випадку для них також дуже важливою є підтримка класного керівника, компетентність класного керівника в питаннях життєдіяльності класу, його емоційне відношення до учнів.

Уміння налагоджувати контакти та спілкуватися з дітьми - одна з головних умов успішної адаптації дітей. Проблеми звикання, пристосування неодмінно виникають у дітей (в тій чи іншій мірі) в перші місяці навчання в средній школі. Такий перехідний період має свою специфіку, пов'язану у першу чергу з віковими психологічними особливостями.

Вікові психологічні особливості п'ятикласників

Вік дітей п'ятого класу можна назвати перехідним від молодшого шкільного до молодшого підліткового. Психологічно цей вік пов'язаний з поступовим проявом почуття дорослості - головного особистісного новоутворення молодшого підлітка.

Шлях усвідомлення себе складний, прагнення усвідомити себе як особистість породжує потребу у відчуженні від тих, хто до цього часу зазвичай мав на дитину вплив, у першу чергу - від сім'ї, від дорослих. Зовні це відчуження найчастіше виражається в негативізмі - прагненні протистояти пропозиціям, судженням, почуттям дорослих. Звідси така кількість конфліктів з дорослими. При цьому негативізм - первинна форма механізму відчуження, вона є початком пошуку підлітком власної унікальності, пізнання власного Я. Цьому сприяє і орієнтованість підлітків на установлення довірливо-дружніх відносин з однолітками.

В дружбі відбувається моделювання соціальних взаємовідносин, засвоюються навики рефлексії наслідків своєї чи чиєїсь поведінки, соціальні норми взаємодії людей, моральні цінності. Пізнання іншого, схожого на мене, дає можливість як в дзеркалі побачити та зрозуміти свої власні проблеми. Саме в силу психологічної цінності відносин з однолітками відбувається поступова заміна провідної учбової діяльності (котра була характерна для молодшого школяра) на діяльність спілкування. Таким чином, поступово змінюються пріорітети і в стінах школи.

Розумова активність молодших підлітків висока, але здібності можуть розвинутись лише в діяльності, яка викликає позитивні емоції; успіх (чи неуспіх) суттєво впливає на мотивацію навчання. Оцінки відіграють важливу роль в цьому: висока оцінка дає можливість підтвердити свої здібності. Співпадання оцінки та самооцінки важливо для емоційного благополуччя підлітка. Інакше неминучим буде внутрішній дискомфорт, і особистісний конфлікт.

Рекомендації щодо організації роботи з п'ятикласниками

Психологічні особливості починають яскраво проявлятися саме у віці 10-11 років - при переході до средньої ланки, досягають апогея в 13-14 років. Тому процес адаптації в цьому віці може виявитися непростим, і співучасть педагогів просто необхідна. Вона, може бути самою різноманітною. Нерідко вчителі схильні розглядати тривожність швидше як позитивну особливість, яка забезпечує підвищену здатність сприймати та формує почуття відповідальності дитини. Однак, якщо легке хвилювання перед виконанням завдань та відповіддю біля дошки сприяє мобілізації дитини, то сильна тривога, навпаки, приводить до погіршення результатів работи або до відмови від виконання завдання і негативно впливає на успішність. Тому дуже важливо в цей період проводити профілактичну роботу з дітьми. Слід виробити чіткі, послідовні та стійкі вимоги, пояснити дитині, чому вони необхідні, узгодити вимоги учителів-предметників.

Особливу увагу слід приділяти формуванню правильного відношення дітей до помилок, уміння використовувати їх для кращого розумінняя матеріалу. Як вже відзначалось, саме «орієнтованість на помилку», котра нерідко підкріпляється неправильним відношенням дорослих до помилок, як до недопустимого явища, яке підлягає покаранню, - основний фактор формування шкільної тривожності. Допомога педагогів дітям повинна бути направлена на зміцнення їх упевненості в собі, виховання власних критеріїв успішності, уміння вести себе в складних ситуаціях, ситуаціях неуспіху. Необхідно допомогти дітям сформувати індивідуальні моделі поведінки в значимих ситуаціях. Якщо є можливість, слід підготувати дітей до нових ситуацій, обговорити можливі труднощі, навчити конструктивним способам поведінки в них. Можна полегшити участь п'ятикласників деякими можливими організаційними заходами.

Заходи, які сприяють организації роботи в класі

1. Учителям, які приймають п'ятий клас, слід провести підготовчу роботу («переключитися», тобто налаштуватися на вікові особливості п'ятикласників, пригадати методи роботи з ними).

2. Всім учителям, що працюють з класом, слід прийти на перші батьківські збори, щоб ознайомити батьків з навчальною програмою та вимогами до предмету.

3. Рекомендується перевіряти готовність дитини до уроку: наявність учбових посібників, зошитів, тощо. Це допоможе сформувати у дітей навики підготовки до уроків.

4. Учителям-предметникам слід узгодити свою роботу, рівномірно розпреділити навчальне навантаження з різних предметів; в першу чергу це стосується домашніх завдань.

Заходи, які сприяють зниженню тривожності у дітей

1. На початку навчального року бажано провести екскурсію по школі, показати дітям розміщення нових для них кабінетів та других поміщень.

2. Класний керівник повинен скласти список правил внутрішнього розпорядку та ознайомити з ним всіх учнів.

3. Категорично забороняється затримувати дітей у класі після дзвінка на перерву.

4. Необхідно узгодити вимоги різних учителів та, по можливості, скласти єдині вимоги, наприклад:

а) правила поведінки та загальної дисципліни, такі як:

• вітаємо учителя стоячи;

• вчимося слухати: не перебиваємо ні учителя, ні іншого учня;

• піднята рука - сигнал про запитання чи відповідь;

• не допускаємо запізнень;

б) організація навчального процесу: наявність необхідних навчальних посібників;

• дотримуємось єдиних правил оформлення зошитів (наявність поля, запис дати, написи «Класна робота», «Домашня робота», тощо);

в) відносини між дітьми; між учителем та учнем:

• проявляємо повагу один до одного;

• телефонуємо, відвідуємо, при потребі допомагаємо хворим однокласникам, тощо.

5. Нагадати дітям про вимоги до ведення щоденника, про те, хто ставить оцінки в щоденник та робить інші записи.

6. Бажано надати кожній дитині інформацію про номери телефонів та дні нарождення однокласників, контактну інформацію батьків.

7. Підготувати та провести протягом першої чверті, з метою вирішення проблем спілкування у класі, спеціальні заходи (тренінги по згуртуванню класу, тематичні класні години, тощо).

8. Бажана участь всіх педагогів в налагодженні добрих стосунків між старшокласниками та молодшими школярами.

Рекомендації шкільного психолога класним керівникам

• Спільно з психологом, що супроводжує навчання в 5-х класах, допомогти учням в налагодженні емоційного контакту з одноклассниками, проводити бесіди та ігри, які дозволяють дітям краще пізнати один одного.

• Допомогти вчителям-предметникам краще познайомитись з учнями (для цього провести спільні зустрічі, бесіди, години запитань та відповідей).

• Постійно підтримувати контакт з батьками учнів.

• Постійно підтримувати контакт зі шкільним психологом.

• Здійснювати заходи щодо набуття навичок адекватного рівноправного спілкування та навичок групової поведінки.

• Сприяти формуванню позитивної навчальної мотивації.

• Корегувати негативне ставлення до школи.

• Викликати та закріпляти позитивні емоції, почуття впевненості в собі, доброзичливості, бажання працювати спільно.

• Виявляти максимальну стриманість і терпимість. Необхідно стати «союзником» дитині, щоб спрямувати її активність в позитивне русло.

Для здійснення психологічної підтримки дитини необхідно:

• Опиратись на сильні сторони дитини.

• Уникати підкреслювання помилок та недоліків.

• Частіше виражати задоволення учнями.

• Уміти та демонструвати уважне ставлення до кожного учня класу.

• Використовувати гумор для формування позитивного мікроклімату у класі.

• Підтримувати всі спроби учня справитись з завданями.

• Уміти взаємодіяти з дитиною.

• Давати можливість учню самому вирішувати проблеми, там де це можливо.

• Розпізнавати та підтримувати індивідуальність кожної дитини.

• Проявляти емпатію та віру в учнів.

• Демонструвати оптимізм.

Підтримати можна за допомогою:

• окремих слів («красиво», «акуратно», «гарно», «здорово», «молодець», «продовжуй»);

• висловлювань («я горжусь тобою», «мені подобається, як ти працюєш», «у тебе все вийде»);

• дотиків (поплескать по плечу, доторкнутись до руки, пригорнути дитину);

• спільних дій, участі (в праці та відпочинку);

• виразом обличчя (підморгнути, посміхнутись, схвально кивнути, тощо).

Рекомендації шкільного психолога учителям-предметникам

• Враховувати труднощі адаптаційного періоду, вікові особливості п'ятикласників при виборі способу подачі матеріалу, нової термінології.

• Враховувати, що високий темп - одна з причин, яка перешкоджає учням засвоювати новий матеріал.

• Пропонувати учням більш раціональні способи виконання домашніх завдань, приділяти під час уроку більше часу для пояснення нових тем.

• Не забувати, що тільки спільна діяльність педагога та учня є найбільш ефективним способом передачі досвіду та знань. Старатися якомога рідше вести викладання з позиції «над» учнем та подавляти його ініціативу.

• Уміти знайти у роботах кожного учня щось особливе. Заохочувати та хвалити дитину перед усім класом.

• Створювати загальну атмосферу успіху.

• В кінці уроку, не упускати нагоду - перед класом підбадьорити тих, хто ще не впевнений в собі та малоактивний, або соромиться чи побоюється нових учителів.

• Працювати в контакті з сім'єю учня, класним керівником, шкільним психологом та учителем початкової школи.

• Налагоджувати емоційний контакт с класом.

Рекомендації шкільного психолога батькам

• Звернути увагу та зрозуміти труднощі, з якими стикається дитина при переході в середню школу, привчати її до самостійності, не відмовляти дитині в посильній допомозі при підготовці до уроків.

• Допомагати дитині вчитися організовувати свій труд (вести щоденник, планувати виконання домашніх завдань, облаштовувати робоче місце, збирати все необхідне для школи).

• Допомогти дитині запам'ятати всі прізвища, імена, по-батькові учителів-предметників та нового класного керівника.

• Забезпечити дотримання дитиною оптимального для її віку режиму дня.

• Ніколи не обговорювати з дитиною учителів, сприяти формуванню позитивного ставлення до школи.

• Створити необхідні умови для повноцінного відпочинку дитини у вільний від навчання час (відвідувати басейн, спортивні майданчики, проводити спільні прогулянки на свіжому повітрі, тощо).

• Вірити у власну дитину, спиратися на її реальні можливості, забезпечити їй емоційний комфорт удома.

• Хваліть дитину за найменші успіхи, вселяючи в неї впевненість в своїх силах.

• Знаходьте час для спілкування з дитиною, цікавтесь шкільними справами, не ображайте її недовірою, байдужістю, умійте радіти та сумувати разом з нею.

• Проводьте з дитиною бесіди про школу, з метою вмотивування та вироблення позитивного ставлення.

• Звертайте увагу на те, з ким дружить дитина, як спілкується з однолітками (особливо через соціальні мережі), які інтереси має.

Особливості розвитку дитини молодшого шкільного віку:

• До кінця молодшого шкільного віку у дитини повинні сформуватися такі новоутворення, як рефлексія, довільність, саморегуляція;

• Молодший шкільний вік - період кризи самооцінки. Різко зрастає кількість негативних самооцінок;

• Молодший шкільний вік - період мотиваційної кризи. Зміна соціальної ситуації веде до зміни внутрішньої позиції учня: наростає невдоволення собою, з'являється критичність оцінки результатів навчання, в наслідок зміни пріоритетів знижується інтерес та мотивація до навчання.

Слід звернути увагу на можливі відхилення:

У психічному розвитку - емоційна лабільність (нестійкість), нестійкість уваги, недорозвинуті способи мислення (спостереження, аналіз, порівняння, узагальнення, синтез), незначний словниковий запас, низький вольовий потенціал (невпевненість, нетерпеливість, імпульсивність);

У соціальному розвитку - незадоволення становищем у системі формальних та неформальних стосунків у соціальних групах; звичка добиватись результату за рахунок дорослих, оточуючих, ровесників; замкнутість; недовіра; егоїзм; грубість; недорозвиток потреби у визнанні;

У духовному розвитку - відхилення в розвитку духовних потреб у самовизначенні, розмитість життєвих цілей та цінностей, відсутність власного ідеалу, безвідповідальне ставлення до свого здоров'я й життя.

Особливості фізичного розвитку:


• діти в цей віковий період мають, як правило, добре здоров'я. Сплять протягом 9-10 годин, добре засинають, легко прокидаються;

• продовжується розвиток кістково-м'язової структури тіла. Однак, м'язи вже достатньо добре розвинені. Рухи стають більш координованими та контрольованими;

• продовжується формування серцево судинної системи. Частота серцевих скорочень достатньо стійка;

• збільшується швидкість утворення умовних рефлексів, рефлекси та увага стають більш стійкими.

Особливості соціальної адаптації:

• криза самооцінки та негативна Я-концепція зазвичай ускладнюють соціальну адаптацію, можуть негативно впливати на взаємовідносини з дорослими та однолітками (часті конфлікти, підвищена агресивність);

• дружба сприймається не як виток взаємних задоволень, а як серія взаємодій, де зоною конфліктів може служити різниця в особистих характеристиках.

Психологічна допомога молодшим школярам в період адаптації.

Причини дезадаптації

1. Пробіли в знаннях, несформованість знань, умінь та навичок відповідно віку.

2. Несформованість комунікативних навичов.

3. Слабкий розвиток психічної сфери: відсутність адекватної мотивації, низька самооцінка, недостатня сформованість рефлексії, саморегуляції, абстрактного мислення.

4. Професійна некомпетентність педагогів. Недостатнє розуміння труднощів адаптаційного періоду.

5. Емоційне неблагополуччя.

6. Відсутність злагодженості в работі психолога, батьків, педагогів.

7. Фізичні вади, слабке здоров'я.

П'ять ступенів, що ведуть до переорієнтації негативної поведінки

• Встановіть та зберігайте відносини взаємоповаги.

• Визначте мету та причину негативної поведінки дитини.

• Допоможіть дитині розпізнати свою помилкову мету, при цьому не демонструючи їй ніяких звинувачень.

• Створіть учню такі умови, при яких негативна поведінка стане непотрібною та недоцільною.

• Заохочуйте учня, надаючи йому можливості проявляти себе:

• Дайте можливість дитині здійснити корисні вчинки для усвідомлення власною значимості та гідності.

• Об'єднайте зусилля учня з Вашими (чи зусиллями інших учителів) та продемонструйте, що спільною працею можна досягти більшого;

• Приймайте участь в загальношкільних заходах та демонструйте, що особиста участь сприяє розширенню кола інтересів;

• Зробіть все можливе, щоб учні отримували від діяльності якомога більше радості та задоволення;


• Навчіть учнів не тільки фіксувати свою увагу на деяких проблемах, але й сприяти їх подальшому подоланню.


Перший заголовок

Тут зачинається ваш текст. Натисніть тут і почніть писати. Ийжквюы фиэрэнт эа ут выльёт доктюж зюжкепиантюр мэль ат пауло пондэрюм дэчырюёжжэ прё.

Другий заголовок

Тут зачинається ваш текст. Натисніть тут і почніть писати. Эи витаэ вэртырэм конкльюдатюрквюэ ан алиё малйж пэр нам эа.

© 2018 Блог вчителя математики, СЗШ №13 ім.І. Хитриченка м. Київ
Створено за допомогою Webnode
Створіть власний вебсайт безкоштовно!